Оповідання для обдумування

Дах над мурашником

          - Мамочко, дай мені хутчіш парасольку, - ще з порога заквапився Дмитрик. – Надворі такий дощ! Просто злива. Він заважає їм працювати.

          - Кому заважає працювати? Що там трапилося? – запитала мама.

          - Скоріше ж, мамочко, а то дощ їх позаливає!

          - Ну візьми, візьми там на вішалці, - дозволила мама, а сама подивилася у вікно, куди ж це пішов Дмитрик.

         З парасолькою в руці хлопчик швиденько перетнув подвір’я і під парканом присів навпочіпки. Там був мурашник. Проте біля нього – жодної комахи. Всі поховалися від дощу у свій підземний палац. Хлопчик розкрив парасольку і поставив її на землі. По парасольці забарабанив дощ.

         Невдовзі із мурашника одна за одною почали виповзати мурашки. Для них дощ уже перестав. Знайомими доріжками поповзли вони у своїх справах.

         Дмитрик міцно тримав над мурашником парасольку і спостерігав за рухом кожної мурашки. Йому здавалося, що він працює разом з ними.

Бджілка

Виручив Василько з біди бджілку. Бджілка хотіла напитися — і впала в бочку з водою. — Тону-у! — дзижчить. — Тону! 

Василько кинув на воду листочок. Вилізла на нього бджілка, обсушила крильця та й полетіла… Покликала мама Василька вечеряти. 

Поставила на стіл молоко, мед, хліба нарізала. Їсть Василько, а мама й каже: 

— Це тобі меду назбирала бджілка, яку ти врятував. 

— Одна бджілка — й стільки меду! — здивувався Василько. 

А вона всім, всім бджілкам розповіла, от вони й постаралися. Добра звістка швидко по світу лине.